назад | головна сторінка| пишіть нам

      


в контексті мистецтва країн Європи та Америки.

(Наукова робота Павлик Р.Б. 1999р.)









Вступ.

Огляд розвитку вітражного мистецтва 19-20 ст. у Європі.

Розвиток вітражного мистецтва в Україні

Технологічні відкриття в Америці та їх вплив на розвиток вітражного мистецтва

Висновки.

Список використаної літератури

      Технологічні відкриття в Америці та їх вплив на розвиток вітражного мистецтва


      Існує думка, що модерн - суто європейське явище, і лише деякі його прояви подолали океан і досягли берегів Америки. Проте ця думка хибна. Після пишного розвитку нового мистецтва в Європі воно розійшлося по всьому світу. "Це був перший справді універсальний архітектурно-художній стиль нашого століття," - пише журнал "Кур'єр ЮНЕСКО" . Дуже енергійне і оригінільне відгалуження цієї течії, що виникла у США, згодом мало вплив на Європу. Бельгійці в Аргентині ,а італійці в Чилі працювали над проектами і зводили розкішні вілли в стилі модерн.

      Та найбільший внесок американців того часу в вітражне мистецтво полягав у різноманітних технологічних відкриттях і використанні сучасних матеріалів, що дозволяло втілювати нові цікаві ідеї, урізноманітнювало і збагачувало своїми новими прийомами можливості і палітру вітражистів.

      В цей же час, коли американці несли першість в технологічних розробках, майже всі їхні художники здобували європейську освіту. Так наприклад, американський архітектор Луїс Саллівен навчався в Паризькій школі мистецтв. Працюючи в Чікаго, йому вдалося спроектувати безліч будинків, що розкидані по всьому Середньому Заході. Його вітражним творам характерний геометрично-конструктивний хід орнаменту. На тонких тональних зіставленнях кольорове узорчасте скло поєднується з розписними і литими деталями в єдине ціле. У спроектованому ним торговому залі чиказької торгової біржі, вражає величезна площа вітражної стелі, що стало можливим завдяки відкриттю чавунної арматури . Згодом для вдосконалення своїх декоратисних проектів Саллівен залучив чиказьку фірму "Хіллі і Міллет". При Чиказькому художньому інституті ним було засновано управління декоративного дизайну, де згодом він очолив архітектурний факультет. Завдяки цій плодовитій співпраці і багаточисленним експериментам було винайдено технологію так званого "американського скла". До цього винаходу задній план на вітражних полотнах можливо було виконати тільки розписавши його. Нова технологія варіння скла дозволила використовувати чисте скло і на дальньому плані . Це скло давало колосальний ефект і стало новою сходинкою в розвитку вітражної галузі. Таке вікно, виконане в новій техніці, було представлене в Парижі на виставці в 1889 році і викликало шалений захват і інтерес з боку критиків та вітражистів, після чого багато з них почало експерементувати зі склом.

      Можливо саме завдяки цим обставинам в історії вітражного мистецтва з'явилося нове ім'я - Тіффані. Вітраж, як невід'ємна частина архітектурно-просторового середовища міста, стає "модою", виразником нових естетичних уподобань і в Америці. Можливо тільки так можна пояснити появу підприємця на небосхилі вітражного мистецтва. Тіффані заснував процвітаючу фірму, що займалася виконанням всіх видів замовлень вітражних полотен для державних і приватних будівель. Підприємська жилка Тіффані далася взнаки, йому вдалося зробити одну з найбільших і найпотужніших майстерень свого часу.

      Відомий комерсант, торговець предметами мистецтва, витворами Арт Нуво, картинами і меблями парижанин Бінг , котрий після відвідин всесвітньої колумбійської виставки в Чикаго, в 1893 році, приїхавши в майстерню Тіффані не зміг приховати свого здивування і захоплення. Він так описав майстерню американця: "Громадный главный цех, позволяющий обьединить под одной крышей армию ремесленников, представляющих весь комплект смежных профессий: стеклоделов, вышивальниц и ткачих, переплетчиков и багетчиков, позолотчиков, ювелиров, краснодеревцев - все трудились над воплощением тщательно розработаных проэктов, которих самих сплотил общий поток идей" . Бінг, оцінивши експеременти і можливості Тіффані , запропонував співпрацю. В Парижі в цей час працювала група художників-авангардистів, що називалась "набібами". Вони експерементували з різними матеріалами, композиціями. Саме ескізи цих молодих французьких художників поставляє для Тіффані Бінг. Таким чином, бачимо взаємозв'язок Європи з Америкою.

      Нові цікаві ідеї європейців з технологією американців зробили диво. На технічних нововведеннях в виготовленні кольорового скла Тіффані зробив солідний капітал, завдяки якому він далі займався розширенням ринку вітражів, нових технологій. Він - син багатого ювеліра, що також додавало йому певних ідей і навиків, бо ж в мистецтві вітража , як і в ювелірному, багато спільного. Пройшовши школу живопису в Парижі, ознайомившись з європейським мистецтвом, подорожуючи по Іспанії і Північній Африці, починаючи з письма пензлем, переключився на дизайн. В 1881 році Тіффані заснував фірму "Luis K. Tiffany and Associated Artist" разом з Самюелем Колеманом і Кандансом Уіллером .Фірма працювала, вдосконалюючи старі технології та відкриваючи нові техніки, яким завдячує сучасне вітражне виробництво. Майстерня Тіффані мала власний скловарний цех. Крім звичайного різнокольорового скла (причому Тіффані збільшив палітру кольорового скла до найрізноманітніших кольорових і тональних відтінків), фірма виготовляла переливчасте скло, в якому змішувались різні кольори, найрізноманітніші відтінки, і на відміну від своїх попередників цей процес скловаріння став керованим. Також Тіффані належить відкриття мідної стрічки - заміни свинцевій спайці. Безпечна в екологічному плані, вона давала ще більше можливостей. Стало можливим робити маленькі вітражі з мініатюрних кусочків. При чому ця спайка мала велику міцність. Завдяки цій новій технології на ринку з'явилася нова продукція: вітражні лампи, бра, підвіски. Таким чином, коли раніше вітраж був підпорядкований природному освітленню, завдяки Тіффані вітражним виробам стало служити штучне освітлення. Натхнення давало мистецтво Азії, Зх. Індії. Фірма була на першому місці у замовників, серед яких Білий Дім, в якому в 1882 році проводили зміни інтер'єрів і загалом міняли обстановку. Захоплення викликав переливчатий скляний екран в холлі, який, на жаль, був знищений в час неокласичних перестановок. Така доля чекала ще не одну роботу Тіффані.

     Та в 1883 році життя Тіффані дало тріщину - розрив зі своїми партнерами, смерть дружини. Частковий занепад ідей та бажання працювати. Але з такого стану виникла доволі несподівана річ. Занепокоєний долею сина, Тіффані вирішив побудувати йому будинок. Для виконання проекту запросив Луїса і Стенфорда Уайта. Величезний особняк з вражаючим дизайном став притягувати нових і нових клієнтів, що сприяло процвітанню фірми. Знову повний ідей Тіффані береться до роботи. Він заснував "Tiffany Glass and Decoration Company". З величезним всезростаючим числом замовників неможливо було впоратись, і Тіффані наймає ще кількох дизайнерів. Сам вже більше займається питаннями бізнесу, приділяючи увагу лише найважливішим замовленням. Надзвичайно еклектичний в засобах, але гармонійний у виконанні, декор особняка Хаве Мейера, спроектований і виконаний фірмою Тіффані викликав справжню сенсацію.

      Фірма продовжувалася розширюватися, і вже різноманітні невеликі компанії об'єднувались в " Tiffany Studios". Фірма, котра вже давно працювала над проектами оформлення інтер'єрів , включно з вітражами і освітлювальними приладами, найрізноманітнішими господарськими причандаллями, письмовими приладдями, попільничками, столовим посудом і вазами, заповнилась новими цехами - меблів, кераміки, металопластики, ювелірних прикрас, емалей і видувного скла фабрики "Tiffani Fernases" в Короні, Куінс, де виготовляли знамените райдужне "фаврильне" скло. В цілях переломлення світла і досягання ефекту дорогоцінних каменів спеціально почали добиватися неоднорідності скла. Цей процес також вдалося зробити контрольованим.

      Починаючи з пейзажно-живописних вітражів, Тіффані захопився середньовічними вітражними вікнами європейських церков. Хвилястість і пластичність ліній, інтенсивність кольорів являються класичними рисами Арт Нуво.

      Відкриття Тіффані має величезне значення для сучасного мистецтва вітража. Складна текстура скла, скло з крапчатим ефектом сонячного світла, що проникло серед плетення гілок - стало головним секретом Тіффані.

      Ще одне ім'я ,що зробило не менший внесок у світове вітражництво - Ла Фарж - багатосторонній оригінальний художник, який також вчився в Парижі і був сучасником Тіффані. Європейська освіта і захоплення східним мистецтвом сприяла творчому розвитку. Його включили в число кращих декораторів. З 1841 року Ла Фарж зайнявся вітражами. Як колишній живописець, до вітража підходив як художник, зацікавився модуляцією кольорів. Це протирічило його колегам, які копіювали середньовічний стиль плоских кольорових панелей з відсутністю кольорової глибини. Художник починає експериментувати зі склом і в 1880 році зумів швидше Тіффані запатентувати кольорове переливчате скло, що називали "кафедральним" або "кокомо" по назві виготовлення його в Індіані.

      Ла Фарж заключає контракт з Нью-Йоркською декораторською фірмою "Herter Brathers" на поставку вітражів. З кожним замовленням Ла Фарж удосконалював свій стиль: еклектичне поєднання різних типів і текстур скла з вкрапленнями посторонніх матеріалів, наприклад напівдорогоцінних каменів і битих пляшок. Також, як і Тіффані, шукав альтернативу свинцевій спайці, хоча не дуже вдало через надзвичайну важкість і дороговизну цього способу. У своєму пошуку для "живопису" кольоровим склом був знайдений цей метод, що називали "скло клуазоне". Маленькі кусочки скла з'єднувались за допомогою впаяної в них тонкої проволоки. Ця новинка була надзвичайно важка технологічно, тому цим способом було виконано тільки декілька вікон. Ла Фарж хотів добитися більшої можливості для "живопису" склом, кращої модуляції обличчя. Його успіхи в досягненні живописних ефектів притягували увагу багатьох і мали своїх замовників. Його твори зберігаються в Національному музеї американського мистецтва - "Пави і піони"- де якісно розрізняється ефект литого переливчатого скла. Піони сформовані цільними кусками скла з прожилками, які дуже нагадують форму квітки. "Вакх в дитинстві" - максимально живописний вітраж. Таким чином, прослідковуємо, що європейське вітражне мистецтво само по собі розвивалося на своїх культурних традиціях і надбаннях, зазнаючи деякого впливу і використовуючи надбання східних культур та американського мистецтва.

      До початку 1920 року сформувалось два шляхи розвитку мистецтва - консервативний і прогресивний , причому в рамках обох течій були сильні регіональні тенденції різних художніх традицій. Прогресивний вітраж основувався на простоті і абстракції. З моменту, коли Тіффані поставив кольорове скло на службу неприродньому електричному світлу, дизайн електричних світильників став модою. Дизайном світильників із кольорового скла для готелів і магазинів займався Дард Хантер, застосовуючи технологію Тіффані, що базується на використанні мідного фойлу. Лампа могла вміщати біля двохсот кусочків, причому спайка не завантажувала композицію , а підпорядковувалась їй. Освітлювальні прилади були міцними, чого не дала б свинцева спайка. Ранні вітражі Хантера ввійшли в число кращих творів "Руху мистецтв і ремесел".

      Одним з найяскравіших представників цього руху був Френк Ллоїд Райт (1867-1959) . Він активно працював з кольоровим вітражним склом на свинцевій спайці, після чого переключився на біле віконне скло. Райт використовував вітражі у вікнах, дверях, плафонах як підтримку і гармонію меблям, тканинам, фарфору і іншим аксесуарам. Працюючи над проектами будинків, Райт відчував, що скло більше за інші архітектурні матеріали заповнює простір світлом і візерунком, вводить його в простір. Головним його принципом, за яким він будував свої композиції, було намагання зробити композиції максимально нейтральною, щоб вона не сперечалася з виглядом з вікна, інтер'єром, за стіною. Свої погляди він надрукував у журналі "Архітектурні записки" в 1928 році. "Ничто так не досаждает мне, как любое стремление к реализму в формах оконного стекла, что приводит к смешиванию образов с видом из окна. Оконный узор должен оставаться строго нейтральным." Саме тому йому був притаманний геометричний орнамент. Він один з перших впровадив в композицію кольорові кола. Райт експерементував з різними видами переплетень - від широчезних до тоненьких ліній, з метою удосконалення композиції. Цей підхід виявився новим і привернув до себе увагу . Експерементуючи з різними видами переплетень, Райт старався звести їх чисто до дизайну, вібруючи шириною і покриваючи переплетення різними матеріалами, використовував їх як самостійний декоративний елемент. Прямолінійний стиль Райта найчастіше базувався на стилізації і абстракції рослиних мотивів. Це в свою чергу не викликало складності у виконанні,вражало простотою і водночас вишуканістю. Для вікон Райт використовував в основному прозоре скло, що не суперечило вигляду з вікна. Втілити в життя проекти Райта допомагала фірма "Linden Glass Company".

      Особливу увагу привернув до себе дім, спроектований Райтом для Сьюзен Лоуренс Дана . Цей будинок включає в себе складну комплексну програму декоративного кольорового скла. Дім виблискує вітражами від низу до верху. Скло поєднувала спільна палітра та абстрактний геометричний рисунок. В доповненні до величезної кількості вбудованого скла на вікнах, плафонах, стелі, віялоподібних вікнах, панелях, на підлозі з підсвіткою з підвалу і витонченому фонтані, що оточений скляними панелями, Райт встановив свої перші трьохмірні предмети - своєрідні об'ємно-просторові вітражні композиції, котрі до цього були невідомі.

      З часом "Рух мистецтв і ремесел" в світі відходить у минуле. В США вітражисти почали працювати в сучасних стилях експресіонізму, абстракціонізму, кубізму, поп-арту, розробляли нові технології. В цей час винайшли склопрокат, що дозволио художникам вплавляти скло в бетон. Цей спосіб відкрив нові можливості в області вітражного мистецтва. З'явилась можливість створення вітражних конструкцій на площі всієї стіни, завдяки своїй міцності і стійкості. Так з'явилася цільноскляна башта Музею сучасного мистецтва біля Токіо роботи Габріеля Луара із Шартра. В наші дні діє Род-Айлендська школа дизайну, котра вважається ведучим центром художнього скла.


<<< Назад |1 | 2 | 3| 4 | 5 | 6| Вперед >>>


назад | головна сторінка| пишіть нам
Вітраж художній | Дзеркала художні | Лампи вітражні | Бра | Сувеніри | Різне

© 2010 Художня Майстерня  РОКСОЛЯНИ ПАВЛИК